Тінь померлих
Дерева хиляться додолу, проймає вітер тишу,
Десь там блукає тінь померлих,
Чи чуєш стогін, зле мовчання,
Чекання кари над людьми?
Той погляд стіни проглядає,
І душить сміх, і радість в серці,
О тінь померлих і забутих,
Пролита кров нещасних, бідних.
Він ріже душу на шматки,
Кульгає доля як німа,
І між деревами ховає ображене обличчя,
Сердите, камінне як лід.
Із віком рабом ми ходили,
Обличчя ночі цілували,
І до могили не забули,
Удари долі і тривог.
Тiнь померлих
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2013
Свидетельство о публикации №113020710234
Свидетельство о публикации №113020710234
Рецензии