Край шляху...

* * *

Край шляху, де бундючні будяки
буяють, недоторкані, мов скелі,
і мріють залишити в акварелі,
підняті вгору власні бунчуки –
бо там їм не загрожує зима,
виси собі за склом в байдужій рамі,
в будинку, що колись належав мамі,
і ще її тепло в собі трима.


Рецензии