Помре Україна
Політиків більше ніщо не тривожить,
Вони продали усе, що в нас є,
Годинами думають, хто наймудріший,
Обдурить країну й божевільних людей.
Шевченкові квіти не носіть до могили,
Бо бився усе життя проти вас,
Щоб жадібні люди не гризли країну,
І слово його в душі берегли.
Але не від цього серцю так тяжко,
Від того що ми живемо як сніг,
Обличчя ховаємо, аж доки не згинемо,
Рабами помремо у стінах глухих.
Так де ж справедливість, якщо нас не чують,
Не цінять, не бачать, аж доки живуть,
Сліпі голодранці крихтину жують,
Голодне дитя на спині несуть.
Навіщо нас матір у муках родила,
Щоб в муках терпіти ненависть і біль?
Ти краще малим мене утопила,
Щоб світу не бачити і хворих калік.
Спустошених душ, ридань над іконами,
Байдужих і зла, в яких серця немає,
На слабких руках Україна вмирає,
Тримаючи довго розламаний хрест.
Помре Украiна
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2013
Свидетельство о публикации №113020501047
Свидетельство о публикации №113020501047
Рецензии
На это произведение написано 10 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.