Образок

За кроком крок… півкроку… день за днем…
Отак бредуть в пустелі каравани…
Не обрана ні Богом, ні коханим,
Вона не світить, не горить огнем,
Не рветься, не летить, не поспіша,
Неначе в ступі стовчена, -- душа.
        Ніхто не віда, де сусід обіда.
        Не за ідею і не за п’ятак –
        З нудьги, знічев’я, з ліні, просто так –
        Іде війна сусіда із сусідом.
        Ми розучились ближнього любить.
        Нам жить нестерпно.
        Значно легше – вбить.
Шумить! – адреналін і запах крові.
І тьмарять світ -- криваві чорні чари.
З наскоку, наче турки-яничари –
Нам не смакує іншої любові.
Нам хочеться прогірклого вина.
Давай же, враже, вип’ємо до дна!
         Пресищені, жирієм і мовчим.
         Намулом запливло, застигло горе.
         Розкриті душі – скринями Пандори –
         І за безмежжя кинуто ключі.
         У спину з жахом дивляться віки.
         І наші діти – мертві ластівки.
Останній хрип, конвульсії душі.
Країну чисту стелем, мов онучу –
Щоб ногу обгорнуть чужу, вонючу.
Бездомні, наркомани, алкаші…
Ідею вбито.
І в процесі тління
Моє гниле, безсиле покоління.

Ілюстрація із Інтернету