Лютує, кип'ятиться, стогне море
Й жене до берега дев'ятий вал,
Ніяк не стишиться його бурхливий шал,
Навколо сіє страх, тривогу й горе.
Могутнє, грізне море неозоре,
Моїм печалям і думкам причал.
Стихії дикої й сваволі ареал.
Воно добро і біди людям творе.
Піди до моря, і пропаде сум,
І голова очиститься від дум, -
Моря жива енергія лікує.
А в час, коли на морі штиль
І чутно лише тихий шепіт хвиль,
Завмри, послухай - це життя пульсує!
Море
© Copyright: Мыкола Ковальчук, 2013
Свидетельство о публикации №113020211303
Свидетельство о публикации №113020211303
Рецензии