Я закарбую образ твій,
Такий чужий й водночас рідний…
Ти є чужий в планеті мрій,
Та буть царем ти завжди гідний…
Я закарбую всі слова,
Що говорив ти на прощання…
Мов гріх в нескошених жнивах
Ти маниш до свого кохання…
Я закарбую всі думки
Твої і погляди загадок…
Надія повернуть—гілки,
Ламається з-під призми згадок…
Я закарбую образ тв й..
© Copyright: Тетяна Сугак, 2013
Свидетельство о публикации №113020211156
Свидетельство о публикации №113020211156
Рецензии