Як година лиха, біль ніяк не вщуха –
то душі потаємна облога.
Чи не взяв я гріха, що тебе покохав?
Або краще, спитаймо у Бога.
Молоду покохав, хоч не мав на те прав.
Обійнялися радість з журбою.
За минулим не стеж... почуттів не обмеж.
Пливемо у коханні обоє.
Ось на тебе дивлюсь: і милуюсь, і злюсь.
Де поділись рішучість та воля?
Чи ж то пара із вуст, чи відвертості струс?
Чом із нас познущалася доля?
Вечорова зоря, не світи іздаля,
все одно Мотря краща у світі.
Тож, моє пташеня, вишивай вензеля,
«М» та «М» – правди ніде подіти.
Мазепа до Мотрi
© Copyright: Алексей Бинкевич, 2013
Свидетельство о публикации №113020106747
Свидетельство о публикации №113020106747
Рецензии
Нагадали мені музей Мазепи в Батурині... Дякую!
Инна Приходько 14.02.2013 22:08 • Заявить о нарушении
Инна Приходько 14.02.2013 22:08 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.