І хто тепер, і де, коли озветься,
Для тебе не існують вже світи.
Ти не могла терпіти вічно
Тож мусила скоріш піти.
Я не боюсь, ми всі до тебе прийдем
За нами не поплачуть друзі й вороги
Нам не збудують пам'я тників, бачу
Ми мусимо з тобою це пройти.
А ти боролась, тримала волю сильно
Ти гартувала свою сталь
Та мусила піти, всерівно
Тебе не вистачає мені, жаль.
Життя крізь тіло пропустила,
З міцним колюччям і гіллям цупким
Цей всесвіт - все що найменше заслужила
Весь він мені заступник-нефілим.
Лиш з митью радості й без вдоху,
На одній хвилі життя ти прожила.
Тепер спостерігай допоки
Не змеркне жизнь, що після тебе розцвіла.
Не змеркне жизнь
© Copyright: Доминик Смех, 2013
Свидетельство о публикации №113020101440
Свидетельство о публикации №113020101440
Рецензии
