То чому ж.. усе менше часу

...здається що цей прогрес, єднає різні країни, і
 вже нестримний процес - глобалізації та й .. так.. руїни,
  бо швидко на зміну терпінню, приходить,
   швидкість буття, швидкості руху усього навколо, всередині,
     та й майбуття шукає у когось спочину,
             ба знову лізе до чину.. до влади до грошей.. до здобутків..
   забувши обочину, там де людина звичайна.. рятує себе
          для когось це тайна.. ні бо інфо проникає усюди..
                хоч як не ховались від нього люди..
                придумали йогу їдуть в сибір..
                будують забори бо тут їхній двір...
                ховаються .. замикаються...
                зникають.. а деякі навіть себе убивають...
                повільно чи швидко, хто як...
                Чи може кінця оце ЗНАК?

 Ми зі своєю ріднею спілкуємось менше як із машинами... читаючи блоги, граючи гейми,
                над тим коптимося годинами...
 Давайте згадаємо що стрілянина, чи фількіні грамоти, крокодилячі сльози,
           нам не замінять родини тепла, і запах простої мімози..
   То чому ж.. все менше часу, ми приділяємо їй.. піди полий на вікні он жеж фіалка стоїть..