Знаєте що, так, я марю книгами,
Я не можу прожити без них дня.
В книгах правда, якої не вистачає,
Яку я шукаю, впродовж свого життя.
Цю правду не перекреслити, ні,
Її не можна не почути, хіба
Що тільки німим, серцем і душею,
Кам'яною душею, яку не розтопити,
Себто вона не є кригою, холод...
Холод душі - це гірше ніж ступор,
Вона крижана, самим лиш фактом
Існування, не життя - існування!!
Бо жити не можна з холодом
В серці, з постійною зимою, десь там,
У душі, колись настане весна,
Холод зникне і відтане крига.
І от тоді з'явиться життя, воскресне,
Предстане живе, як ніколи, і
Згодом, людина стане Людиною.
Яка покохає, яка берігтиме - цю
Весну без дощів, і холоду, чи
Може навіть зі співом пташиним.
Просто треба кохати, кожну мить,
Кохати життя, і цю весну серця.
Весна серця
© Copyright: Данилюк Мария, 2013
Свидетельство о публикации №113013110622
Свидетельство о публикации №113013110622
Рецензии