Ангел в бiлому плащi

Мій ангел в білому плащі
Торкався до глибин душі,
І був моїм безмежним дивом,
Єдиним у житті світилом...

Був променем, дощем траплявся –
З річок в моря переливався
І нісся вдаль, але душею
Жив тільки у моїй оселі.

Був сторожем мого життя –
Не дав скотитись в небуття.
Творив мене і нашу вдачу,
Та зараз я, мабуть, заплачу...

Він щез без сліду і без мапи,
Не зміг тут більше воювати...
І лиш згадати варто вечір,
Коли покинув мої плечі...

Без світла лампи темні ночі,
Розбилось скло, палали очі...
Мій кабінет став місцем страти
І варто лиш було спитати:

«Куди ти? І чому зникаєш?» -
«Пробач, та ти всього не знаєш...
Шукай сама дива по світу –
З-за океану буду гріти

Тебе своїм теплом лукавим,
У снах, які не забували...
Мене на човен відпусти
І дай вже вільно відплисти»

«Навіщо ж то туди так треба?»
«Тут забагато того неба...
Лишаю на столі ключі,
Твій ангел в білому плащі»

Так він пішов і не зізнався,
Що на шляху завжди траплявся...
І трапиться іще колись –
Як буду падати униз.

А «Прощавай» сказати диву
Не вистачило б просто сили...
Щож, «До побачення, іди.
Мене врятуй, себе знайди...»,