Крізь призму часу вітер віє,
Приносить все старе в нове.
І де,колись,у лісі гайдмака борщик гріє,
Колись холодноярець кашу у казан свій покладе.
Місцевість ця-героїв слава!
І поглинала ворогів вона,
Як чорная діра,та непреклонна і пекуча лава!
Як буревій,як весняна гірська ріка.
Звичайні хлопці-українці стояли на сторожі своїх хат.
Не розуміють вони ту "різницю",
Чи має значення,який то:білий чи червоний ад?!
Вони стояли мужньо і сміливо!
Але знайшлась Іуда і між них.
Продали рідний дім за золото і срібло.
Червоні демони натомість розстріляли навіть їх.
І забудуть про це на роки
Що хтось бився з усією радянською міццю,як лев.
Пам`ятатимуть тільки це наш ліси!
Бо то билися лише з десяток українських сел.
Холодний яр
© Copyright: Святославович Воеслав, 2013
Свидетельство о публикации №113012800499
Свидетельство о публикации №113012800499
Рецензии