Ти тричі до мене являвся,
Уві сні щось сказати сумне,
В ясні очі мої намагався,
Розповісти про щоєсь темне.
Хитаєш даремно – «не смію».
Та погляд твій так завзято…
Коханий, я не розумію,
Чи то горе прийшло, чи свято.
Одну лиш говориш фразу –
«Кохаю понад усе».
- Явись мені тут і одразу!
Моє серце всі біди знесе.
«Не можу!» - цей вираз обличчя,
Знайомий і стілько любимий,
Вже став обертатися в звичай,
У шепіт майжЕ невловимий.
Незрушена тиша полине,
Вслухаюсь, неначе в безодню.
Там ринеє туга стокрила,
Що знесилює душу від водню.
Просинаюсь заплакана вкрай.
Божевілля кутає розум.
Зупинись, і більше не грай!
Дай ізнести останню дозу.
Третя доза марева
© Copyright: Кристина Медина, 2013
Свидетельство о публикации №113012801704
Свидетельство о публикации №113012801704
Рецензии
