Шон Маклех. У брода

      Шон Маклех

        У БРОДА.
   
    Глеб Ходорковский (перевод)               

    Однажды, когда я зашёл в полицейский участок в городе Корк, чтобы спросить, почему вокруг столько безобразия, я увидел юношу, которого звали Марк, в ирландском
костюме. Он стучал на пишушчей машинке, и я подумал, что, наверно, не зря в Евангелии слова апостола Марка звучат как молотки, высекающиие законы бытия общества.
    И тогда родилось вот что:

    На чёрном континенте
    Лютер пишет свои апокрифы
    сжимая в горсти
    янтарный песок палимпсестов.
    Удивлённое раскрашенное Сорренто
   (дитя незаконное цезапрей)
    страницами кипарисового письма
    прихожан принимает вместо курортников
    (море ведь тоже храм)
    Неаполь хромым калекою
    поёт не весело - жалобно,
    а вы ему - протекцию
    фарфоровую, звонкую,
    или чёрную мантию..,
    Верните меня в Италию!
    Позвольте над морем печалиться,
    грустного Гарибальди оплакивать.
    Птицы летят в Сан Антонио
    и в Сан_себастьян ди Калабрио,
    но не стаями...
            Дайте им вместо компаса
    железные газеты Венеции -
    пусть бросают их в море
    вместо зубатого якоря
    Вежливые римляне
    держат томик Горация,
    играют в футбол символами.
    А вы уважаете даков?*)
    Вы - жители озера,
    коммивояжёры веры...
    Я поставлю свой стол в лесу
   (никуда уже он не провалится)
    и буду писать элегии
    о еретиках и схизматиках...


                Ну, Шон... сплошной поток сознания...
   
             *   *   *   
   


      Коло броду
   

      Шон Маклех
               
                «Та все минає, навіть неминуче!»
                (Герман Гессе)

Якось, зайшовши до поліціянського відділку у місті Корк щоб спитати чому навколо стільки неподобства, я побачив юнака на ім’я Марк в ірландському однострої, який стукав на друкарській машинці. Я подумав, що недарма в Євангелії від апостола Марка звучать як молотки теслярів карби законів буття суспільства. І тоді я написав таке:

На чорному континенті
Лютер пише свої апокрифи
Тримаючи у жмені
Бурштиновий пісок палімпсестів.
Здивоване розфарбоване Соренто
(Незаконне дитя цезарів)
Сторінками кипарисового писання
Приймає прочан замість курортників
(Бо море теж храм).
Неаполь кульгавим калікою
Співає не весело – жалібно.
А ви йому протекцію
Дзвінку порцелянову
Чи то чорну мантію…
Поверніть мене до Італії!
Дозвольте над морем журитися,
Гарібальді сумного оплакувати.
Птахи летять в Сан-Антоніо
І в Сан-Себаст’ян-ді-Калабріо.
Але не зграями.
Дайте їм замість компаса
Залізні газети Венеції,
Нехай кидають їх у море
Замість зубатого якоря.
Чемні римляни з томиком Горація
Грають у футбол символами.
А ви поважаєте даків?
Ви – жителі озера,
Ви – комівояжери віри.
Поставлю свій стіл серед лісу
(Нікуди вже він не провалиться)
І буду писати елегії
Про схизматів та про єретиків.




© Copyright: Шон Маклех, 2013
Свидетельство о публикации №113012711405