Стара веде під руку діда,
Стискає лікоть, мов лещата.
На вулиці – весна... Все квітне:
Бузок, каштани і... дівчата.
Згинає час його статуру.
Ногами ледь перебирає.
Кістки скриплять, як дуб столітній.
Очима ж дідуган аж грає!
Наліво дивиться... О, Боже!
Яка фігура! Ноги, груди!
Направо – чарівниці-феї
І пави-королеви всюди...
Дружина – штурх під бока діда
Й поглянула на нього скоса:
– Ну що ти крутиш головою!
Дивись униз, розіб’єш носа!
На вулиці ж весна... Все квітне:
Бузок, каштани і... дівчата.
Бажання є їм підморгнути.
Та заважає баба клята...
Якби не баба... Жарт
© Copyright: Бурчак Ворожбянский, 2013
Свидетельство о публикации №113012705297
Свидетельство о публикации №113012705297
Рецензии
Згинає час його статуру,
Але дає дівчатам знак,
Бо, хоч і древній він де-юре,
Де-факто - хоч куди козак!!!
Дуже сподобалися Ваші гумористичні вірші, Олеже!
З повагою
Яна Любичева 23.02.2013 17:52 • Заявить о нарушении
Але дає дівчатам знак,
Бо, хоч і древній він де-юре,
Де-факто - хоч куди козак!!!
Дуже сподобалися Ваші гумористичні вірші, Олеже!
З повагою
Яна Любичева 23.02.2013 17:52 • Заявить о нарушении
Я хочу Вам сказать: "Так, так!
І хоч уже він не лошак,
Не втратив до жінок ще смак!"
З щирою подякою О.С.
Бурчак Ворожбянский 23.02.2013 22:21 Заявить о нарушении
І хоч уже він не лошак,
Не втратив до жінок ще смак!"
З щирою подякою О.С.
Бурчак Ворожбянский 23.02.2013 22:21 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.