Конi

КОНІ

Не сурми далекі заграли –
стріляють. У місті не сплять.
Над Стриєм високі заграви
щоночі пекельно стоять.

Це рік сорок сьомий, чи восьмий...
І звідки та пам’ять в мені?
Збираються в купи дорослі.
Ще мама й бабуся живі.

І тьотя читає у школі,
очолює дядько райком,
і я у хлоп’ячому колі
(не знаю ні крапок, ні ком).

Вночі нам прострелено двері.
І слідчий сказав: – Рикошет.
Сусід на жіночім ровері,
(але то вже інший сюжет).

Усі ще свідомі партійці.
Нічого ніхто не гребе.
...Ось стайня – поставили німці.
В ній коні частин МДБ.

Під пісню Ружени Сікори
й гучне зозуляче ку-ку,
красиві стриножені коні
висмоктують сутінь гірку.

Їх зо два десятки. Їх мало:
от карі, гніді, вороні...
Лише під сідлом їх тримали –
не ходять такі в бороні.

В них стільки природної статі:
граційні, баскі, чарівні,
що хочеться вершником стати,
паради приймати в Кремлі!

Ми мріємо всі одностайно,
ми прагнемо того самі,
нам ще невідомо, що стайню
підпалять брати лісові.

Живцем в ній згорятимуть коні
в безглуздій і мстивій борні.
Якій православній іконі
за них помолитись мені?