Довiчний вирок... Светлана Груздева

                Перевод с украинского:

                «Я люблю… И это –
                Приговор навечно…»
               


Любимый, вспомни,
                сколько –
                ах, не месяцев! –
Прошло с тех пор:
                вся жизнь…
                Пылал закат,
Когда с тобою
                довелось
                нам встретиться
Так судьбоносно…
                Где там – наугад!..

То был январь
                под небом
                примороженным;
Звезда слезой блестела,
                месяц плыл…
И совесть вовсе
                не была встревожена:
Ещё пока что другом
                ты
                мне был…

И не случайной речью –
                ворожбовою –
                я прямо в сердце торкнулась к тебе.
И зряшного
                не прозвучало
                слова, и
Клонилась
                верба чистая в мольбе…

Как было,
                пусть останется
                вне времени –
Двоих секрет:
                никто не разберёт…
Татьянин день
                подкрался к нам
                из темени.
И снегом
                осыпАлся
                небосвод…
(ОсЫпался
                под слоем снега
                грот…)


          



                Оригинал - здесь: http://www.stihi.ru/2013/01/25/1808


                «Я тебе кохаю…
                Це – довічний вирок…»

Згадай же, любий,
                скільки –
                не  потижнево,

 не місяців –
                з того
                минуло дня,

Коли ми разом
                стрінулись…
наріжною
                та вийшла зустріч:
                де там –
                навмання…

Ті  дні були
                січневі
                та морозяні,
А зорі так прозорі
                та ясні…
Сумлінність серце
                зовсім не тривожила:
Ти другом залишався
                ще
                мені….

Не випадковою,  а –
                загадковою –
                я мовою освідчилась тобі.
І зайвого
                не пролунало
                слова, і…
Все чисто,
                наче в лапках на вербі…


Як саме,
                хай залишиться
                таємною,
Приємною
                подробицею двох…
Тетянин день
                підкрався десь
                у темряві.
Осипався
                під пластом снігу
                льох…