Небеса палають, коли любов росте.
Ще довго не згасають, якщо вона помре.
У калюжі зорі, писок у вікні,
От таке вже горе випало мені -
Я ж його кохала, як в останній раз.
Легко пробачала дофіга образ.
Ніжно цілувала і масаж робила,
Смачно готувала, потім посуд мила...
А йому кохання як до дупи дверця,
Бо немає в нього ні душі ні серця.
Дивиться й не бачить, слухає й не чує,
Тільки десь далеко тижнями гарцює.
Справи десь у нього, форсмажор і друзі -
Так дістав, що я сказала "НІ" нарузі.
Речі позбирала, в торби поскладала.
Він повівся так, як я й передбачала:
Верещав, що любить і косив ногами,
Так ридав, аж сльози лились ручаями....
Я його умила. Чаєм напоїла і врешті зрозуміла -
КАВО Я ТУТ ЛЮБИЛА??????!!!!!
КолиЛюбов
© Copyright: Анна Сановна, 2013
Свидетельство о публикации №113012501051
Свидетельство о публикации №113012501051
Рецензии
Я його умила, чаэм напоiла
та йому казала... та пiйшов ти, милий!
Добре, з усмiшкой!
Татьяна Турбина 25.01.2013 03:13 • Заявить о нарушении
та йому казала... та пiйшов ти, милий!
Добре, з усмiшкой!
Татьяна Турбина 25.01.2013 03:13 • Заявить о нарушении
Дуже вдячна Вам. Тепер вже й сама посміхаюся, коли перечитую цей вірш.
Жінка жінку завжди зрозуміє! :)
Анна Сановна 25.01.2013 03:30 Заявить о нарушении
Жінка жінку завжди зрозуміє! :)
Анна Сановна 25.01.2013 03:30 Заявить о нарушении