Зима. Зима. Зима.
Землею вештає вона.
Зима. Зима. Зима.
Лунає сяйво полотна.
Мережив вже вона наткала
Тай в пано його ввібрала.
Ниткой срібною пробрала,
Щоб душа його співала.
І помилки не страшні -
Хуртовина замете
Тай далеко віднесе.
Знову біле полотно -
Тайну Світу зберегло.
Заметіль все гомонить
Тай з Землею говорить:
Скільки треба нам ще сил,
Щоб в душі не було зим.
Білим снігом порошить.
А Земля все тихо спить.
І чекає кращу мить -
Що душа Весной бренить.
Зима...
© Copyright: Татьяна Рачкова Малиновская, 2013
Свидетельство о публикации №113012406098
Свидетельство о публикации №113012406098
Рецензии