ПАПОРОТЬ
З веселки тої все і почалося...
Той спомин, наче спалах межі віт.
Мене з мансарди кличе пані Зося
і ми крізь шибку дивимось на світ.
А що там, що там коїться у світі?
Чому у стайні заревли воли?
Чом бджоли закружляли по орбіті?
Червінці червня – маки зацвіли.
Ген виглядає царева борідка,
і псяче мило жевріє ледь-ледь.
Мені цікаво: – Що ото за квітка,
чому на світ дивитися їй зле?
Опівночі, коли поснуть родини,
коли Купайло вийде із води,
та квітка відкривається людині,
тож не прогледь своєї, віднайди.
А вечір зорям починає слати.
Вороняче гніздо сплітає ніч.
Так то ж мене з дитинства кличуть мати,
Петрів батіг та кручений панич.
А може, то так папороть розквітла?..
І від пітьми лишилось стільки світла!..
Папороть
© Copyright: Алексей Бинкевич, 2013
Свидетельство о публикации №113012402643
Свидетельство о публикации №113012402643
Рецензии
Дуже гарний вірш! Дякую за цю красу української землі, яку Ви показали тут. Натхнення ще більшого!
З щирістю,
Людмила Дзвонок 24.01.2013 12:22 • Заявить о нарушении
З щирістю,
Людмила Дзвонок 24.01.2013 12:22 • Заявить о нарушении
Це я Вам, Людмило, маю бути вдячним за те, що читаєт, надихаєтес, спілкуєтесь. Наснаги і творчого натхнення. Усіляких гараздів.
Алексей Бинкевич 24.01.2013 17:37 Заявить о нарушении
Алексей Бинкевич 24.01.2013 17:37 Заявить о нарушении