Вже досить, досить суму, в душу вщерть налитого,
І настрою сонливого - повинна в цьому лінь.
Безмежно сонця прагну, хмарами закритого,
Яскравий диск уздріти, відчуть його теплінь.
Усе забути хочу, що душу болем крає,
Піти в луги зелені і впасти на траву.
Зима ж укрила снігом луги до небокраю,
Одною лиш надією втішаюсь і живу:
Що скоро, дуже скоро зима скінчиться люта,
Бо глянь, як мряка висне надворі за вікном.
Весняне сонце бризне, впадуть зимові пута -
І настрій буде кращий, не скований вже сном.
***
© Copyright: Мыкола Ковальчук, 2013
Свидетельство о публикации №113012411656
Свидетельство о публикации №113012411656
Рецензии