Любов до Бога

Ніхто не знає, скільки ще часу
Відміряне годинником Небесним.
Свою любов до Бога я несу
І вчинки виміряю не словесно.

Нехай кортять мені, що зайве це,
Що Бог присутній тільки-но в молитві,
Та, Його подих віє на лице,
Квітковим вітром, що буває в квітні.

Я не спиняю віру в «Потой Світ»,
Я нахиляю голову до долу,
Життя й після смерті  є, повір,
Ніхто не заперечив це ніколи.

І в мареві Небесної сині
Літають душі серед зірок перлів,
Щоб енергетику віддати мені,
Судьбу мені довірить всіх померлих.

Не кожному можливість ця дана,
Почути голоси з Небес, із Раю…
Поміж  мирами зламана стіна
Є вихід в інший світ  без краю.

Одне питання:-Хто, і звідки ми?
Яке одне коріння проміж нами?
Турбує всіх з давенной давнини
І в роздумах хвилює всіх Віками.

Я не спиняю віру в «Божий Світ»,
Я розмовляю з Душами навколо.
Ніхто, Іісус, нехай мільйони літ
Ім`я твоє не забуває ніколи.

Нехай кортять мені, що зайве це,
Мій шлях тернист, важка моя дорога ,
Його я подих чую на лице,
Мене в житті зміцніла віра в Бога.