Сумую, і тільки…не знаю що далі
Дивлюся на фото і тихо кричу!
Ще більше ненавиджу грубих вокзалів
І тліють десь мрії, якими мовчу.
Не хочу вже інших…дратливо звикаю…
Читаю між строчок і Богу молюсь…
Чекаю чогось, крізь нестерпність чекаю!
Та змін небувалих до смерті боюсь.
Хворію душею…чиєюсь, як завжди.
А розпач гарцює по спогадам днів.
Чи то так здалось, чи ти просто - справжній
Шкода, не з’єднати нам різних кінців.
Та знаєш… я віддано все ж пам’ятаю
І сил вистачає лиш скласти рядки.
Пробач, що я знову тебе не питаю…
Не відпускаю тебе крізь роки!
Сумую
© Copyright: Яничка, 2013
Свидетельство о публикации №113012303773
Свидетельство о публикации №113012303773
Рецензии