І не забуду, ті очі й дні,
Коли являвсь до мене в сні.
І не забуду, і ти прекрасно знаєш.
Та тим вогнем, що був, ти не палаєш.
І не забуду, ті зорі ясні.
І посмішки, ті щирі та прекрасні.
Та знаю я, що не забуваєш,
І ти прекасно все це знаєш.
І не забуду, буду являтись в сні.
Дотих пір поки не згорю в огні.
Історію нашу безжалісно стираєш.
Але не вийде, ти прекрасно знаєш.
Забуду? Н
© Copyright: Анна Валуа, 2013
Свидетельство о публикации №113012301624
Свидетельство о публикации №113012301624
Рецензии