Все колись минаe...

Пливе туман, біжать роки, і не буває навпаки.
Усе проходить, все колись минає.
Сідає сонечко за край, і думається – там десь рай,
Там рай на кожного чекає.
Без сліз, жалю і без турбот, без усіляких нагород,
Зелений сад у вічності квітує.
Так хочеться, щоб так було, і все кругом жило й цвіло.
Там так і є, бо час там не існує...


Рецензии
Світлий вірш, як і душа твоя, Наталочко. В тебе дуже душевні вірші.Успіхів. З повагою,

Надия Позняк   01.04.2014 01:57     Заявить о нарушении
Щиро дякую за гарні, душевні слова!

Наталья Сытник   04.04.2014 16:06   Заявить о нарушении