порозуминня

Хочу тост я вам сказати
Любі друзі ви мої
 всіх розумним вас повчати
щоб   не були у відчаї

Бедуїн йшов по пустелі
Спека  сонце без води
Не будують де готелі
І не ходять поїзди

На зубах пісок скрегоче
Не знайти йому кінець
А він йде собі регоче
Оптиміст і молодець

Мрії він  свої складає
 Вже набридло все йому
То зміюка проповзає
Чого блукати  не пойму

Захотів він не ходити
По   пустелі не бродить
Щоб  з водою завжди  жити
Дівчат  красунь усіх любить

Раптом він побачив близько
Озеро а в нім вода
І від радості він низько
Зачерпнув і таки  да

Зразу в нього здивування
Ще такого не було
Бачить щось там заблищало
І розмову повело

В руці  золотом червона
Сяє рибка золота
На ній Царська є корона
Неймовірна  красота 

Людським голосом мовляє
Здивування аж до сліз
І хвостом вона виляє
По англійські каже плиз               

Відпусти мене як можна 
Рибка я же  не проста
Королева  Я вельможна
Бо  сама бач золота

Твої   мріяні зітхання
Можу  швидко тут здійснить
Три  загадані бажання
Стоїть  тільки відпустить

Ти  не брешеш він питає
Бо  не вірить він Ії
Що  придумати  гадає
І  сказав думки свої

Хочу  більше не ходити
По  пустелі не блукати
Щоб  з водою білим  жити
І  жінок багато мати

Все це можна в мить сказала
Сіяти  будиш як алмаз
І Бедуїна обернула 
В  жіночий білий унітаз 

Не потрібна йому хода
Стоїть  і сяє як проміння
Жінок багато є вода
Так  п’ємо   за порозуміння