Я не знаю, хто він.
Я не знаю, хто я.
Я не знаю, хто ми.
Нічого..
Ми можем побачить,
Ми можем відчути,
Подих, бажання набути -
Мрія про світ без кінця.
Маючи світло, я бачу життя,
Маючи думку, я зряча немарно,
Все, що колись було гарним,
Тепер сіре, темне, похмарне.
Безглуздо страждати
Через невідомих, чорних людей,
В вічі поглянеш - поринеш в пітьму,
Поглибишся - й віки не знайдеш покою.
Люди не бачать злого в собі,
Знають; лиш треба, будь-де й коли
Не бачачи правди, роблять гріхи-
Це все не йде їм у знаки.
Наважливіше в їхнім житті,-
Старання для себе,
Своеї душі, але що з нею буде,
Коли вона буде десь там в висоті?
Все ж таки добрії люди
Потрібні у світі.
Їх дуже мало, мало як квітів
Квітів узимку - їх совсім нема
Тож без утінку скажу, де пітьма
Бачити хочу людей, як всі є:
Маски знімайте, бо буде біда,
Ніхто не знатиме звідки прийшла..
Притворство приховане та видиме
© Copyright: Мария Тарасюк, 2013
Свидетельство о публикации №113012203005
Свидетельство о публикации №113012203005
Рецензии