Мама

Вже пролетіли роки наче хмари,
У небі чистім линуть вдалечінь,
І хочеться приїхати до мами,
Вернутися, як пташка, в рідний дім.

Чому так хочеться в дитинстві буть дорослим?
Чому не цінимо нам Богом даний час?
І хочемо поїхати із дому
А потім повернутись ще хоч раз!

Повиростали діти твої, ненько,
Роз'їхались у різнїї краї
Тепер чекаєш зустрічі, серденько,
Як вирію чекають журавлі!

Іду тепер я стежкою додому,
Така далека водночас близька
Та рідна хата, пісня солов'їна,
І мамина привітная рука.

Прийду до хати, в очі твої гляну,
У них печаль, журба і гордість в той же час,
Прижмусь до серця, тихо скажу: "Мамо,
Живи сто років ти здорова в нас! "

Вже посивіли, мамо, твої скроні,
І зморшки на обличчі й на устах,
Та я люблю їх, а іще долоні,
зігріють душу ще багато раз.

Матусю, мамо, нене моя рідна!
Прошу у Бога тільки я одне,
щоб билось серце материнське
вічно!
А душу гріло тіло молоде!