У Києві вже скоро буде вечір;
І сонце вже готується до втечі.
Ще трішки – і сховається в проваллі,
Щоб в небі знову зорі засіяли.
І місяць швидко вигляне на місто,
А місто грається вогнями, мов намистом.
Враз спалахне – й погасне незабаром.
Потоне Київ в сутінкових чарах.
Побешкетує трішки й вгомониться,
А місяцю вгорі чомусь не спиться.
Подивиться туди, де сонце сходить,
Зітхне тихесенько, - і вітер заговорить,
Коли примхлива думка допече,
То блискавиця небо розсіче;
А як щось жалісне у душу враз западе,
То злива хмарою на сонне місто впаде.
Збіжить в калюжі, згомонить струмками
І вмиє місто, сповнене думками...
Рожева стрічка вже торкнулась неба
І сонцю в небі вже з’являтись треба,
Сховався місяць, зорі позбиравши.
Він утомився, цілу ніч не спавши.
І золото блищить на небокраї –
Мій Київ знову ранок зустрічає.
Киiв
© Copyright: Маэлинн, 2013
Свидетельство о публикации №113012100471
Свидетельство о публикации №113012100471
Рецензии