Ми ідем по льоду, по замерзлім асфальті,
Ти смієшся...і я, хоч забув вже той сміх,
І уже не впаду, та й ти більшого варта,
І надіюсь, що все бачу не уві сні.
І волосся струн сонць знов в кумедній цій шапці,
Твої очі красиві...і трішки сумні.
Ми удвох в білий день - вуличні розбишаки,
І за цим так скучав, знаєш ти...або ні.
Нас дивує зима, хоч думки, мабуть, різні,
Ночі, книги, пісні - те далеко лишив.
Лише кілька хвилин, а твій дім уже близько.
Ми ідем по льоду...і так швидко прийшли...
По льоду
© Copyright: Константин Гозерницкий, 2013
Свидетельство о публикации №113012111753
Свидетельство о публикации №113012111753
Рецензии