Несе Людина Хрест
З початку і до скону:
Важкий, легкий, незручний,
Все наміря до трону.
Нараз притреться й може
Полегша небораці.
І буде м’яке ложе,
Й обід прямо на таці.
І мріється про краще,
І хочеться солодше.
Вершина уже ближче,
Життя стало коротше…
А може другий взяти,
Отой, що дерев’яний.
Він, мабуть, трішки легший
І, наче, непоганий.
Узяв, поніс, незручно -
Там муля, дошкуляє.
Якийсь Хрест завеликий,
І серденько він крає.
Он кам’яний, різьблений,
Із мармуру, багатий –
Не буду наміряти,
Мені вже не підняти.
А може отой взяти,
Що в закутку, злиденний.
Якийсь він там самотній,
І з виду трішки скверний.
Наміряв, обдивився,
І наче так і треба.
Усе своє життя
Я з ним летів до неба…
Несе Людина Хрест...
© Copyright: Наталья Сытник, 2013
Свидетельство о публикации №113012006854
Свидетельство о публикации №113012006854
Рецензии
