Одну єдину ніч украли ми у долі,
Цвіла калина й тьохкав соловей.
Усе було та волі, душа не мала
Волі для таких ночей.
Закута в рамки виховання і моралі,
Металася з кутка в куток.
І начебто хотілося йти далі,
Манив вперед гріха ковток.
Та щось тримало міцно, не пускало,
Тяжіло каменем важким.
Душа від розпачі кричала
І залишалася ні з чим...
Eдину нiч украли ми у долi...
© Copyright: Наталья Сытник, 2013
Свидетельство о публикации №113012004902
Свидетельство о публикации №113012004902
Рецензии