Розіллються ріки. знову скресне крига...
Тільки в моїм серці не буде відлиги.
Заспівають пташки ранньою весною весною.
Ти ж не заговориш ніколи зі мною.
І обвіє вітер тихі трави зрання.
А я не почую вже твого зітхання.
І зігріє сонце і ріки, і луки.
А я не відчую твої теплі руки.
Розцвітуть волошки у вусатім житі.
тільки твої очі навіки закриті.
Все як і раніше... метушаться люди...
Ти ж тільки не з ними і уже не будеш...
Чом же й я із ними , а не із тобою?
Чом мене залишив з мертвою зимою?
Ти забрав з собою всі мої надії,
А лишив на серці лиш колючий іній...
1993 рік
Роз ллються р ки. знову скресне крига...
© Copyright: Татьяна Жихарева, 2013
Свидетельство о публикации №113012012045
Свидетельство о публикации №113012012045
Рецензии