За моїм вікном давно вже осінь,
Змінам у житті прийшла пора.
У волоссі є вже перша просідь,
Хоч за віком я ще молода.
Час спливає аж занадто стрімко,
Промайнули юності літа.
Та не все збулось, про що так гірко
Плаче й журиться моя душа.
Нелегкою видалась дорога,
Часто на шляху була стерня.
Та дорога ця моя від Бога,
І її прийняти мушу я.
З вдячністю схилюся на коліна –
За вогонь родинного тепла,
За далеке море, небо синє
Й безліч раз врятоване життя.
І за те, що віри не згубила
В світі, де панує забуття.
Вірю у прекрасніше майбутнє
Й про кохання все ще мрію я.
листопад, 2012р.
За мо м в кном давно вже ос нь
© Copyright: Люсия Верх, 2013
Свидетельство о публикации №113011903943
Свидетельство о публикации №113011903943
Рецензии