Чотирикутник
прив’ялі віти пам’яті,
прикуті ланцюгами бажань
до стовбура минулого.
ВІТЕР вуркотливо вигойдує
віконниці майбутнього
на прочиненій мушлі сьогодення,
де тоненька цівочка часу
стікає на родиво світанку.
МОРЕ танцює сальсу
в обіймах ревнивого ВІТРУ,
розбризкує бентежні
краплини щастя
на шерехаті щоки
самітних скель.
Завтра МОРЕ залюбки
зрадить свого коханця,
підставляючи утихлі хвилі
цілункам палкого СОНЦЯ.
СОНЦЕ грає в піжмурки
з розніженою ЗЕМЛЕЮ,
грайливо ховаючи
між плетеницею хмар
своє справжнє обличчя
самовпевненого гульвіси.
Награвшись, СОНЦЕ звично
пірнає у часопростір,
щоби спокійно заснути
на долоні Вічності.
ЗЕМЛЯ задумливо вдивляється
у колообіг світобудови,
старанно тримаючись за своє місце
на біговій доріжці.
ЗЕМЛЯ лише інколи домальовує Всесвіт
пензлями сонячних зайчиків,
запалена доторком до душі
нескореного ВІТРУ.
ВІТЕР…
Свидетельство о публикации №113011807954
з'являйтеся !
Маргарита Метелецкая 10.02.2013 20:00 Заявить о нарушении