Візьмусь за рими, ніби я жонглер,
Вони – предмети, що блистять у світлі,
Напишу вірш, наче спечу еклер,
І посміхнеться ,по той бік, Гомер,
Який живий, бо у думках не вмер,
Що є нащадки, які чогось гідні.
Візьмусь за рими, ніби це вогонь,
Що палить, розриває грішну душу,
Що піддається лиш теплу долонь,
Що слово з серця, возведе на трон ,
Якщо боїшся, то стань осторонь,
І випалю з думок безлику стужу.
Візьмусь за рими, наче гострий ніж,
Хтось скаже що я бавлюся словами,
А я піду, по снігу босоніж,
Підставлю душу , ну давай поріж,
порізали ж мій безневинний вірш,
І затоптали помисли ногами.
Візьмусь за рими, наче за живі,
Істоти божі, що живуть і вірять,
У новий день, у простір для душі,
Вони загоять рани ножеві,
І на новій, омріяній межі,
Повірю в те, що люди кращі звірів.
ВIзьмусь за рими..
© Copyright: Федик Юрий Михайлович, 2013
Свидетельство о публикации №113011707385
Свидетельство о публикации №113011707385
Рецензии