МАМI

                Рідна мамо, люба , ти свята!
                Скільки ж той любові й сили треба?
                Працювала ,й дома на собі несла
                Весь добробут і усі наші потреби.

                Хвилювалась за дітей своїх,
                Чоловікові старалась догодити,
                Скільки ж вирішила ти проблем нових?
                Аби жити в світі нас навчити.
               
                Прикладала стільки ти зусиль,
                З нами у змаганнях перше місце ти займала,
                Готувала, прала , а між тим,
                Ще й ракети з нами в небо запускала.

                Не забороняла нам займатись ти
                Небезпечними ділами, бо ти знала,
                Що ніякі заборони не здійснять мети,
                І тому завжди ти поруч була з нами.

                Щоб уберегти нас від біди,
                Розуміючи, як би ховались , було б гірше,
                Заспокоювалась ти лише тоді,
                Як ми повертались, спроби  всі задовольнивши.

                Ти навчила нас і думати і мріяти,
                Ти нам сили надавала і натхнення,
                Ти нас вчила не чекати , вчила діяти,
                Свої рішення приймати без сумління.

                Ти не спала довгими ночами,
                Як що щось не ладилось у нас,
                І раділа з нами і співала,
                Як що мрія , хоч якась, у нас збулась.

                Дітьми ми тоді були й всього не розуміли,
                Як тобi не легко було з нами.
                По дитячому, мов друга, ми тебе  любили,
                То ранiше, та ще бiльше любимо з роками.