Зима...
нічого спільного з недугою чи жалем,
січуться щоки,нерви не щемлять,
у венах кров змінилась льодом талим,
і стомлені думки наполягають:"Сядь!"
Зима...
бездушне небо засипає снігом,
по пояс.ні,аж вище вiд очей,
лякають ночі сни нестримним бігом
зi стелі опадають мрiї,наче вилущений клей
Зима...
нависла тиша спонукаэ до мовчання,
закутались надiї у діряво-синій шарф,
і лише сонно-задоволене мурчання
звучить як музика небесно-п"яних арф
Зима...
© Copyright: Татьяна Корольчук, 2013
Свидетельство о публикации №113011511590
Свидетельство о публикации №113011511590
Рецензии