Біленьке обличча і синії очі
Блискуча блондинка у мареві ночі
Мене чарувала своєю красою
І чистою була неначе росою.
Її пишний стан ніжно линув до мене:
Калатало збуджене серце.
Обійми гарячі, медові цілунки
Кохання плекала, не було рятунку
Від того гріх затяжного.
Вона посміхалась, торкалася тіла,
Здавалась святою і ніби летіла
П’янкій насолоді на зустріч.
Та ніч промайнула і сонце сіяє.
Я сам, на одинці, красуні немає.
Мрійливе прохання лишилось одне –
Хай казка минулої ночі верне.
8.10.2001 р.
Незнайомка
© Copyright: Сергей Каминский Киев, 2013
Свидетельство о публикации №113011408827
Свидетельство о публикации №113011408827
Рецензии