Дощ схлипує за нашим почуттям:
Так котяться краплинки з листя тихо.
Колись здавалося, що власне вечорам
Забракло нашої молитви.
Непередбачена грайливість хмари,
Самодостатня і прудка,
Мабуть, твоя найбільша вада,
Що зруйнувала почуття.
І ці краплини дощові,
Напевно, твій останній докір,
Вола запискою в дверях.
Самодостатність – це коли нас двоє,
А ти квиток забула на літак.
Схлипу... укр Вадим Жалюк
© Copyright: Оксия Жмгоо, 2013
Свидетельство о публикации №113011300928
Свидетельство о публикации №113011300928
Рецензии
