Болить душа моя. Я плачу.
Зриваюсь, падаю, лечу
Немає шансу на інакше
Тому я впала і мовчу.
Сиджу весь день в оцій калюжі
Що дощ налив в цю пору днів.
Не можу більше жить в недузі
Мене ти ранив, не убив
Коли так сталося зі мною
І в холод цей ми розійшлись
Нехай найдешь в своїй ти музі
Навічну спутницю часів.
Нехай вона не покидає
Розумної твоєї голови,
І хай вона не прогадає,
Як прогадала я - тепер чужі.
Минувшие дни
© Copyright: Виктория Лисоколенко, 2013
Свидетельство о публикации №113011302158
Свидетельство о публикации №113011302158
Рецензии