Тінь розлуки огортає душу.
Більше не побачимось з тобою.
В дім холодний повертатись мушу,
Щоб не розлучатися з журбою.
Та хіба хто винен окрім мене?!
Сльози нагортаються на очі.
Як могла я відректись від тебе? -
Знов і знов запитую у ночі.
Я запитую в зірок: - Навіщо?!
Вечори були такі казкові!
Зруйнувала. Знищила навічно
Те, що поєднало б наші долі.
От і все. Нічого не вдається.
Щастя мить розбилася, мов скельце.
От і все. Любов не повернеться
До мого знівеченого серця.
Нав що
© Copyright: Елена Литвин, 2013
Свидетельство о публикации №113011301570
Свидетельство о публикации №113011301570
Рецензии