Відлуння багряної ночі
На втомлених білих руках.
Туманно-блакитнії очі,
Рожева парча на плечах.
Струнка, таємнича, прозора -
Проходиш ти крізь небуття,
І вслід тобі дихають гори
В безмежнім просторі життя.
Твій плач - то краплини осінні,
Що ляжуть на попіл живий,
Усмішка - гаряче проміння,
Мов місячний ріг золотий.
Минула епоха блаженства,
Вже зроблений крок в забуття.
Вмираєм раптово й безчесно -
Це більше не зветься життям.
Ми вже не вчимося радіти,
Втопившись у власних гріхах.
Дарма, що ми - божії діти.
Давно ми вже втратили страх -
Страх перед Тобою, Пречиста.
Не взмозі ти більше прощать.
Минаючи обрії чисті,
В небесну ввійдеш благодать.
В сльозах ти прилинеш до раю,
І більш не повернеш назад.
В молитвах прощення благаєм,
Ти ж їх вже не схочеш прийнять.
Богородиця
© Copyright: Елена Литвин, 2013
Свидетельство о публикации №113011301514
Свидетельство о публикации №113011301514
Рецензии