ЗОРІ, ОЧІ ІЗ НЕБЕСНОГО ВІТРИЛА,
ПОЧОРНІЛИ ВІД ТУМАНУ,
ПРИНЕСУ СЮДИ, ЩОБ ОСІНЬ ВКРИЛА,
ЦЕЙ ВІНОК З ТОРІШНЬОГО ДУРМАНУ.
І ВПАДУ БЕЗСИЛА НА КОЛІНА,
ЗПЕРШИСЬ НА СВОЮ НАДІЮ,
Й ЗРОЗУМІЮ, ЩО Я МАЮ КРИЛА,
І ЗЛЕТІТИ ВОРОНОМ ЗУМІЮ.
ЗОРЕПАДОМ ВОГНЯНОГО ТАНГО,
У НЕБЕСНІМ ТІЛІ ПРОЯВЛЮСЬ,
І ТОБІ, МОЯ БЕЗЦІННА САГО,
В СНАХ КОРОТКИХ БІЛЬШЕ НЕ НАСНЮСЬ!
Сага зоряно ноч
© Copyright: Лара Максименко, 2013
Свидетельство о публикации №113011310685
Свидетельство о публикации №113011310685
Рецензии
