Через столiття

Пишу тобі через століття,
Пробач, що так довго, та все ж
Слова ці, натхненням налиті,
Шукали життєвий кортеж,
Сочились з дощем і ненатло
Спадали до рук, тулячись.
Ми йшли і горіло брунатним.
У серці жили світлячки,
Літали услід за вітрами,
Століття спиняли їх рух,
Та душі мінялись тілами
Й зустрілися доторком рук.

пишу тобі через століття…
вони пам'ятають усе.


Рецензии
Надзвичайно образний вірш! Яскравий! З кожним віршем все краще і краще у вас виходить, Оленко! А філософія просто мудра. З теплом, Л.Ю.

Людмила Юферова   13.01.2013 22:51     Заявить о нарушении
Дякую, пані Людмило, надзвичайно приємно:)

Елена Славинская   14.01.2013 20:59   Заявить о нарушении