Я живу і спілкуюсь,
працюючи на «автоматі».
По інерції ще
намагаюся рухатись вгору.
Замикаю у клітку
мрії свої крилаті!
Переконую всіх,
що біда-не біда!Не горе!
Мрії в клітці не можуть!
Їм тісно в неволі і лячно!
І щоночі тепер
воля в снах їм приходить тільки!
Я втомилася йти.
Щось вчинила мабуть необачно.
Зупинитися хочу.
Та нема ще моєї зупинки…
І спочинку нема.
Про який відпочинок мова?
А на серці-зима!
І у кригу сковане тіло.
Порятунку нема!
Одні балачки- розмови.
І тихенько останні
мене залишають сили.
Тільки розум коритись
обставинам не поспішає-
Мов маленький комп»ютер
прораховує вкотре дії
Шанс єдиний зі ста
для мене усе ж залишає…
Ризикую.Свої
відпускаю на волю мрії.
Крига скресне.Розтане.
Смак життя я відчую знову.
Без Надії і Віри
чи варто на світі жити?
По інерції-вгору!
І що балачки та розмови?
Поспішаю
Творити!Кохати!Любити!
Я живу i спiлкуюсь
© Copyright: Наталия Бучковская, 2013
Свидетельство о публикации №113011210957
Свидетельство о публикации №113011210957
Рецензии