Цiна життя

               

1 варіант

Ціна   життя?  Воно   безцінне,
Чи  мить,  чи   рік,  чи  даний  вік.
Біда   із   радістю  пролинуть...
Залишиш  те,  до  чого звик:

Збудована  стіна  з  каміння,
До   серця  майже  не дійти!
Здолає  мур   той   розуміння,
З   поваги   зроблені   мости,

Ласкава   усмішка   і   слово,
Вітання   щире  і  тепло –
Мов  сонце  засвітило  знову,
Промінням  мури  рознесло

На   камінці   для  подолання
Себе   самого  у  житті.
Й   воно  безцінне!    Є   кохання!
Які  ж  ці   істини  прості.

2 варіант

Ціна життя?  Воно  безцінне! Не  розуміла…
І що той час не повернути… А  вже  - без  сили…
Стискали  пальці  уламки  серця ,  волосся,  розпач.
Життя  безжально  скурила  в  небо,  не  йтиме  опліч.

Спиною  в  цеглу,  по  тілу – холод,  зимовий  подих,
В очах – тумани,  обличчям  в  долю,  вона  -  відходить.
Її  б  зловити,  в  руці  тримати,  мов  пташку синю.
Усюди  зайві,  роздерті  крила,  а  хтось  же  винний?!

Не  розуміла…  Сама  і  винна,  сама  втрачала…
І  по  краплині  водою  -  вічність,  зникали  чари,
Бо  вже  не  мила,  й стіна  -  це  прірва,  стрибай  чи  рвися!
Щось  цінувала,  когось  кохала…  Забула , звісно.

Долоні - в  камінь,  є  там  десь  воля,  життя  не  втратиш,
Боротись  треба,  цього  учила  і  сива  мати.
Здираєш  шкіру -  загоїш  рани,  тримайся  гідно,
Цінуй  ці  миті,   життя  пульсує,  як  кров  не  стигне.
(11.01.12)