Упала срібляста пороша –
Накрила змарнілі поля;
Зітхнула… мов скинула ношу
Натруджена Мати-Земля…
Під снігом вона спочиває
І сняться їй лагідні сни,
Снаги та добра набирає,
Чекає приходу Весни.
Проснеться вона як над степом
Могутнє «курли» пролуна,
І пролісок ніжно всміхнеться –
Прийшла довгождана Весна!
Пора сіячу!.. до роботи!
Ген марево… бачиш? – тремтить!
Земля зачекалась турботи…
Мерщій!.. дорога кожна мить!..
Ти зернятко зрониш у землю,
Тим самим продовжиш життя…
І зорі всміхнуться до тебе
Звідтіль… з далини… з майбуття…
Грудень 2012- січень 2013 р.
Життя
© Copyright: Дмитрий Демуз, 2013
Свидетельство о публикации №113011105701
Свидетельство о публикации №113011105701
Рецензии
Хорошо сказано особенно про зерна. Если мы опадем колосками, прорастет непременно добром, наше слово и дело
Сергей Дубцов 21.05.2013 22:05 • Заявить о нарушении
Сергей Дубцов 21.05.2013 22:05 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
