Краса Луганщини

Луганщино, краю мій рідний,
Степи й неозорі поля.
Гуляє по них вітер східний,
Листвою шумлять тополя.

Димлять терикони, заводи,
Комбайни у полі гудуть,
Працюють тут різні народи,
У злагоді й мирі живуть.

Уміють свій край цінувати,
Працюють, співають пісні.
Черешні цвітуть біля хати,
Співають в гаю солов’ї.

Ставки по ярах із водою,
І верби зелені шумлять.
Любуємось цим із тобою,
Роки швидкоплинно летять.

Красу свого краю цінуйте,
Родинні зв’язки бережіть.
І поклонитись не забудьте,
Землі низенько у цю мить.

Батьки степи ці обживали,
І працювали до темна.
У лихоліття захищали,
Надія в них була одна.

Свій край і Землю захистити,
Нащадкам щоби передать,
Їм працювати тут і жити,
І своє щастя будувать.

Свої шляхи нехай шукають,
Живуть у мирі і добрі.
Ціну життя вони пізнають,
Передадуть все дітворі.

Цінуйте матір і калину,
Красу Луганщини цініть,
Вони є символом країни
Його, панове, бережіть!