Зимова заметіль, жбурляє у вікно
сніжинки білі, що не знають спину
з тобою ми зустрілися давно
чекаючи розлуки безупинно
в обійсті демонів жили з тобою ми
бажань шалених обійти не в змозі
нам на заваді стали тумани
щоби не стрілись ми
блукаючи в дорозі
твої вуста шукаю у пітьмі
німих зірок порушуючи спокій
почую вдалині такі знайомі кроки
і вмить пробачу зрадниці зимі
від слів твоїх
крижинка у душі
якби не та печаль,
то я б тебе кохав
якби я зміг лишатись на межі
ти б не жила в моїх
засмучених рядках
твої сліди згубилися в пітьмі
мої ж на манівець звернули криво
натомість залишились тільки сни
чекання, зустрічі...та все помре під снігом.
Кучеренко Л В
02 12 2012
Метель
© Copyright: Алекс Кучеренко, 2013
Свидетельство о публикации №113010901525
Свидетельство о публикации №113010901525
Рецензии